Євангеліє
1. Ісус Христос
Ісус Христос – головний біблійний персонаж. Центральна ідея Біблії – це Євангеліє по милості, яке звершилося завдяки крові Ісуса Христа, пролитої на хресті. Через цю жертву ми отримали праведність та прощення гріхів і стали дітьми Святого Бога. У нас з’явилася можливість увійти в Його Вічне Царство. Старий Заповіт свідчить про Ісуса Христа, Який прийде в майбутньому; Новий Заповіт свідчить про Ісуса Христа, що вже прийшов – як написано в Старому заповіті – для того щоб омити всі наші гріхи і воскреснути. Кожен виклад важливих подій в Біблії ясно представляє хрест Ісуса Христа. Єв. від Матвія 1:21 пояснює сенс Ісуса так: “спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”. В Його імені проголошена справжня причина приходу Ісуса в цей світ. “і ви знаєте, що Він був з’явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.” (1 Івана 3:5). Головна мета приходу Ісуса – врятувати нас від гріхів, які привели б нас до смерті.
2. Спасіння
Спасіння – це коли людина знаходиться у ситуації, у якій вона не може звільнити себе власними зусиллями. Тоді лише рука спасителя може її спасти. Ісус прийшов як Спаситель для того, щоб звільнити нас від гріхів. Якщо б ми могли своїми силами звільнити себе від гріхів, тоді нам не потрібен Спаситель чи спасіння. У кн. Дій 4:12 Бог ясно говорить: ”бо пiд небом нема iншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. Ніхто з людей не може звільнитися від гріхів власними зусиллями, і ніхто не може жити без Ісуса Христа. Оскільки спасіння залежить лише від Спасителя, немає необхідності докладати зусиль тим, хто спасений. Тобто, спасіння здійснюється лише зусиллями Спасителя, тому це абсолютна милість. Про це говориться у 10 розділі Єв. від Луки у притчі про чоловіка, що попався розбійникам: у 28 гл. Єв. від Матвія – історія про розбійника, розіп’ятого з Ісус ом; у 8 гл. Єв. від Івана – про жінку, яку спіймали у перелюбі, і у 5 гл. Єв. від Івана – про людину, розслаблену 38 років. ; Душа цих людей була такою, що вони нічого не могли робити самостійно, тому вони надіялися лише на милість і благодать Бога. До них прийшов Спаситель Ісус і подарував їм спасіння по милості.
3. Гріх
Біблія стверджує, що люди стали грішними не через те, що кожен з нас грішив від народження, але через те, що ми народилися в Адамі – першому чоловіці, який прийняв слово сатани і був їм обдурений. «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, …». (Послання до Римлян 5:12) «Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.» (Послання до Римлян 5:19). Оскільки, все людство походить від Адама і належить йому, наша доля визначена в ньому, і наш непослух заключено в ньому. Коли Адам і Єва згрішили, на землі було тільки двоє людей. Але оскільки вони були одним тілом, гріх Адама став гріхом всього людства. Через те що Адам зрадив Слово Бога, людство точно так само зрадило Боже Слово. Подібно до того, як Адам залишив Бога, ми також залишили Його. Відповідно, смерть Адама поширюється на нас. “Як в Адамі вмирають усі…” (1 Коринтянам 15:22).
4. Покаяння
Покаяння не значить виправлення неправильних вчинків. Правдиве покаяння, що веде до спасіння, є дуже важливе. Ми народилися в Адамі, який покинув Бога, і ми стали рабами груха. Оскільки ми «…мертві були через ваші провини й гріхи» (послання до Ефесян 2:1), нам варто побачити наш істинний духовний стан та залишити наш шлях прокляття. Якщо ми дізнаємося, що вже засуджені на смерть за наші гріхи, то будемо шукати життя та милість, що Бог може нам подарувати, замість того, щоб сподіватися на свою працю та зусилля.
Люди, душа яких не зруйнувалася, все ще сподіваються на свої справи і зусилля, намагаючись звеличити власну праведність. На противагу їм, люди, які через Слово Боже побачили себе мертвими, усвідомили марність своїх праць і зусиль і зрозуміли, що їм потрібно сподіватися тільки на Божу благодать і милість, що не вимагають будь-яких умов. Тут починається покаяння. По-єврейськи «покаяння» – metanoia – означає зміну душі. Інакше кажучи, справжнє покаяння – це горду і злу душу, вкладену сатаною і засновану на вірі в самостійну працю, змінити на смиренну душу Ісуса Христа.
5. Закон
Коли ми не усвідомлюємо власну злу суть, ми не можемо йти до Бога. З цієї причини Бог дав нам закон. У наш час багато людей неправильно розуміють закон, думаючи, що його старанне дотримання є основою духовного життя. Вони намагаються досягнути праведності справами закону. Проте важливо розуміти, чому Бог дав нам закон. У Посланні до Римлян 3:20 і 3:28 Апостол Павло чітко стверджує, що ми не можемо отримати виправдання дотриманням закону і Десяти Заповідей. Якби могли, тоді навіщо Бог дав нам закон, який ми не можемо виконати? Оскільки люди залишили Бога і повністю розбестилися, вони не можуть стати праведними за своїми добрими справами. Тому потрібно тільки милість Бога. Але люди не можуть самі побачити свою істинну суть. З цієї причини закон – це дзеркало, яке відображає наш вигляд, а також виховник, що приводить до Ісуса Христа.
6. Євангеліє
«Праведність бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано …» (Послання до Римлян 1:17). Після того, як Мартін Лютер отримав праведність Божу через цей вірш, він очолив релігійну Реформацію. Всі релігії, позбавлені Євангелія, підносять людську праведність. Однак, правдиве Євангеліє Боже заперечує людську праведність. «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше тепер, коли кров’ю Його ми виправдані…». (Послання до Римлян 5: 8,9). Ми звільнилися від гріхів і прокляття, стали праведними, отримали Життя Вічне виключно через Ісуса Христа. Будь-кому, хто приймає це вірою, відчиняються двері в Небеса. Це – Євангеліє благодаті, яке проповідував Апостол Павло.
7. Вічне відкуплення
Бог свідчить про Євангеліє через різні образи Старого Заповіту. «…Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, …». (Послання до Євреїв 1: 1,2). Одним з таких образів – це жертвопринесення в кн. Левит. Ягнята без пороку, яких за часів Старого Заповіту вбивали для жертви за гріхи, символізують Ісуса Христа, який помер на хресті за гріхи світу. Тобто Ісус Христос, прийнявши гріхи всього світу, став жертвою за гріх, і був розіп’ятий. Після того, як він виголосив «Звершилось», Він помер. За допомогою крові, пролитої Ісусом на хресті, ми примирилися і возз’єдналися з Богом. Після смерті Ісуса Бог обіцяв нам, як написано в Посланні до Євреїв 10: 17-18, «а їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи».